Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки

Безробіття є однією з найважливіших та найскладніших проблем ринкової економіки. Безробіття означає, що певна кількість бажаючих і здатних працювати людей з незалежних від них причин не може отримати роботу. Маючи самостійне значення, ця проблема тісно пов¢язана з економічним циклом, який було розглянуто у попередньому параграфі. Спади ділової активності викликають зростання рівня безробіття і відповідно загострення соціально-економічних проблем суспільства.

Одним із основних індикаторів економічної нестабільності є зайнятість, яка виявляється через рівень безробіття. Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення макроекономічної стабільності.

Зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних відносин, пов¢язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

Як економічна проблема зайнятість – це співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використання трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили. Ринок робочої сили – це система економічних механізмів, норм інститутів, які забезпечують відтворення робочої сили і її використання.

Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених у 1983 році Міжнародною організацією праці (МОП), усе населення можна поділити на три категорії:

1. Зайняті – це ті люди, які виконують будь яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, відпустку чи страйк.

2. Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи.

Зайняті і безробітні становлять економічне активне населення або робочу силу.

3. Економічне пасивне населення – це люди до 16 років, ті, хто перебувають у спеціалізованих установах (психіатричних диспансерах, виправних закладах), а також дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (студенти, військові строкової служби, перебувають на пенсії, мають інвалідність, жінки, які доглядають дитину або просто не шукають роботу).



Загальний рівень трудових ресурсів (R) складається з двох груп населення: працюючих (L) та безробітних (F).

R= L + F

Рівень фактичного безробіття (U) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати

U = F / R * 100

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старших .

Рівень зайнятості = Зайняті / Особи у віці від 16 років * 100%

і старше

Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Види безробіття.

Фрикційне безробіття – це тимчасове безробіття, яке пов¢язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи. Воно відображає плинність кадрів, пов¢язану зі зміною робочих місць, місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер.

Структурне безробіття – це вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії, фахи та пропозицію робочої сили щодо них. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільшується. Структурне безробіття більш довгострокове і є серйознішою проблемою.

Циклічне безробіття - це вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка пов´язана з кризовими явищами в економіці, скороченням сукупного попиту, відповідним скороченням зайнятості та зростанням безробіття. Цей тип безробіття вважається найважчим, бо люди, що втратили роботу під час економічної кризи, практично не мають шансів отримати іншу, доки економіка не вийде зі стану кризи. Боротьба з циклічним безробіттям – це, по суті, боротьба з економічними кризами.

Отже, з усіх розглянутих видів безробіття, тільки циклічне безробіття виступає як безумовно не бажане і не обов¢язкове відповідно виникає питання про “нормальний” або “природний” рівень безробіття. Вважається, що природний рівень безробіття відповідає умовам “повної зайнятості” населення.

Природний рівень безробіття – це коли існує фрикційне та структурне безробіття, а циклічне дорівнює нулю, тоді кажуть, що у країні досягнута повна зайнятість, тобто максимальний рівень зайнятості.

Ця концепція у 1968 році вперше була запропонована М.Фрідменом і незалежно від нього була розроблена Е.Фелпсом. Слово “природний” означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим, тоді як циклічне безробіття можна побороти за допомогою засобів макроекономічної політики.

На величину природного рівня безробіття впливає ряд факторів:

- демографічний фактор;

- існуючий рівень мінімальної заробітної плати;

- вплив профспілок.

В сучасних умовах в країнах з розвинутою економікою природний рівень безробіття вважається 4-6%. Але в усіх випадках природний рівень безробіття не означає 100% зайнятості.

Природний рівень безробіття виникає за збалансованості ринку робочої сили, тобто коли кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць. Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

Циклічне безробіття призводить до втрат в обсязі реального ВВП, Для визначення величини цих втрат використовують закон Артура Оукена (1929-1979)- американського вченого, який математично відобразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП. Це співвідношення, або закон Оукена, показує: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання обсягу ВВП складає 2,5%. Це дозволяє підрахувати абсолютні втрати продукції, пов´язані з будь-яким рівнем безробіття. Зокрема, якщо загальний рівень безробіття становить 8%, а природний рівень безробіття прийняти за 6%, то рівень надлишкового безробіття становитиме 2%(8%-6%), тоді буде втрачено потенційного ВВП (2* 2,5)=5%.

Наявність циклічного безробіття свідчить про неповне використання виробничих можливостей країни.

Економічні та соціальні наслідки безробіття:

- відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВВП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості;

- потребує коштів на утримання безробітних;

- скорочення сукупного попиту;

- втрата кваліфікації робітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати або нові звільнення;

- відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення;

- зниження життєвого рівня тих, хто втратив робочі місця;

- погіршення фізичного і психологічного стану робітників, підвищується рівень їх захворювань;

- громадське та політичне безладдя, соціальна та політична напруженість у суспільстві.


4951061924831164.html
4951109817298198.html
    PR.RU™